Archive for Вітання

23 квітня – Всеукраїнський день психолога

 

ДОРОГІ КОЛЕГИ!

ЩИРО ВІТАЄМО ВАС ІЗ ПРОФЕСІЙНИМ СВЯТОМ!БАЖАЄМО ВАМ МІЦНОГО ЗДОРОВ’Я, ЖИТТЄВОЇ НАСНАГИ, ДУШЕВНОГО СПОКОЮ І РІВНОВАГИ, ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД РОБОТИ, ПРОФЕСІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ, ПОВАГИ ТА ПІДТРИМКИ! НЕХАЙ У ВАШОМУ ЖИТТІ БУДЕ БАГАТО РАДІСНИХ, ЩАСЛИВИХ ДНІВ!

ПЕРЕМОГИ І МИРУ ВСІМ НАМ!

16 квітня 2023 року православні християни східного обряду відзначають Великдень на честь Воскресіння Ісуса Христа

 

Шановні колеги, друзі!

Вітаємо завідувачку НМЦ Хмелєву-Токарєву Ольгу Василівну!

Вітаємо з Новим роком та Різдвом Христовим!

З професійним святом, колеги!

2 жовтня – День працівників освіти

Шановні колеги!

В день осінній, святковий

Вам вітання і квіти!

Побажання польоту

На високій орбіті!

Ще любові й пошани

Від сьогодні, й довіку!

Хай у Вашого щастя

Не буває канікул!

Вітаємо з початком нового навчального року та Днем знань!

Про нагородження працівників психологічної служби у системі освіти Грамотою, Подякою Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти»

За активну громадянську позицію, особистий внесок у розвиток освіти, психологічної служби у системі освіти України, плідну працю у справі навчання і виховання підростаючого покоління та самовідданість, виявлену під час воєнних дій, Державною науковою установою «Інститут модернізації змісту освіти» нагороджено працівників психологічної служби у системі освіти міста Києва.

Грамотою Державної наукової установи «Інститут
модернізації змісту освіти» нагороджено:

Алєксєєнко Марину Віталіївну, практичну психологиню СНВК «Усмішка» Деснянського району міста Києва;

Березовську Людмилу Геннадіївну, старшу інспекторку відділу інформаційних зв’язків та комунікацій управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації;

Величко Марію Василівну, практичну психологиню науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Інституту післядипломної освіти Київського університету імені
Бориса Грінченка;

Гольцеву Інну Михайлівну, практичну психологиню НВК No 240 «Соціум» Оболонського району міста Києва;

Гулєвич Тетяну Михайлівну, головну спеціалістку відділу розвитку освіти та прогнозування управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації;

Мерзлякову Олену Леонідівну, доцентку кафедри освітнього лідерства Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидатку психологічних наук;

Падій Ольгу Вікторівну, практичну психологиню Спеціалізованої школи No 16 Оболонського району міста Києва;

Пінчук Ганну В’ячеславівну, заступницю директора Спеціалізованої школи No 16 Оболонського району міста Києва, соціальну педагогиню;

Сабол Діану Михайлівну, доцентку кафедри освітнього лідерства Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидатку психологічних наук;

Сокол Олену Миколаївну, практичну психологиню науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Інституту післядипломної освіти Київського університету імені
Бориса Грінченка;

Торліну Вікторію Олександрівну, соціальну педагогиню науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка;

Хмелєву-Токарєву Ольгу Василівну, завідувачку науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Інституту післядипломної освіти Київського університету імені
Бориса Грінченка;

Шопіну Марину Олександрівну, доцентку кафедри дошкільної та початкової освіти Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидатку психологічних наук.

Подякою Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» нагороджено:

Доманську Оксану Олександрівну, практичну психологиню Спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) No 755 Деснянського району міста Києва;

Романенко Олену Іванівну, практичну психологиню Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів No 264 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва;

Скобленко Наталію Ігорівну, практичну психологиню Санаторної школи-інтернат І-ІІ ступенів No 22 Оболонського району міста Києва;

Янчук Марію Василівну, практичну психологиню Санаторної школи-інтернат І-ІІ ступенів No 22 Оболонського району міста Києва.

 

Щиро вітаємо колег!

 

 

 

 

 

 

Лист ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти» від 04.08.2022 № 22.1/10-1038 “Про нагородження працівників психологічної служби у системі освіти України”

Наказ Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» від 29.06.2022 No 33 “Про нагородження працівників психологічної служби у системі освіти України Грамотою, Подякою Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти»”

19 травня – Всесвітній день вишиванки

Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу, тобто, це – День української вишитої сорочки. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Свято не прив’язане до жодного державного чи релігійного. До нього може долучитися кожен охочий, одягнувши вишиту сорочку.

Вишиванка – це не лише український символ та красиве національне вбрання, але й оберіг та навіть лікар. Наші предки вірили, що правильно створена вишита сорочка оберігала її власника, несла добро, талан та навіть лікувала.

Традиційні українські сорочки з давньою орнаментикою тримають дуже потужний код, який гармонізує людину. Сорочка — це продовження людини, її маркер, її оберіг. Орнаменти українських вишиванок, з огляду на їхнє розуміння людської природи є чимось більшим, ніж просто естетичним явищем. Узори вишивок – це особливі письмена. Не дарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: “Я таку сорочку випишу”. Таємничі древні знаки “виписувались” на полотні як заклинання, як обереги, як коди свого роду. Раніше по орнаменту можна було чітко бачити – звідки людина, це молодиця, чи жінка, якого віку тощо.

Сакральне значення мали не тільки орнаменти: вибір тканини, колір ниток, навіть час вишивання – все було не випадковим. Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю. Сорочка завжди вишивалась жіночими руками, а тому несла сильний емоційний заряд, символізувала добро, любов і вірність. Цікаво, що у давнину жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем, тому їх роботи були індивідуальними, сповненими енергетичного посилу наданого авторкою.

“Сорочка складалася  із  шести  чотирикутників  різної  величини,  і  якщо  б  виміряти  їхнє співвідношення,  то  в  ідеалі  ми отримали  б  золоту  пропорцію.  Ці  чотирикутники  з’єднувалися між собою за  допомогою  хрестиків, вишитих,  як  правило, чорними  нитками:  аби  жодна стороння енергія  не  могла  крізь шви проникнути  до людського тіла,  бо  хрест  своєю енергією “розтинає”,  знищує  негативну енергію,  а чорний  колір  її поглинає. Низом,  на  грудях і на рукавах  вишивалися священні  коди  сили: для  маленьких діток вони  кодувалися переважно  у рослинних орнаментах, що  символізували дерево  життя, у  зірочках-оберегах, у простих  хвилястих  лініях з точками,  що  символізували  первинні  сили природи –  воду і вогонь”[Чумарна М. Код української вишивки].

Кожен регіон України має свою особливу вишиванку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом. Фактично, кожна область може похизуватись унікальними вишитими сорочками, притаманними тільки їй.

З давніх-давен вбрання, зовнішня оболонка, єдналось із внутрішньою сутністю людини, стаючи показником духовної якості, духовно-суспільної й соціальної ієрархії. Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишиванка – символ, який зберігає “коріння”, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Наш народ завжди ставився до вишиванки як до святині. Вони передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися, як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях, як символ приналежності до роду та нації, ознаки українськості, яка вирізняє українця у багатомірному, багато вбраному глобалізованому світі.
Традиційна українська народна вишивка вже давно належить до мистецтва і є невід’ємною складовою культурного надбання всього світу. Вишиванка – це символ культури українського народу. Коли прапор – це символ більш політичного характеру, то вишиванка – це культурне обличчя народу. Саме на ній можна бачити риси і емоції народу.

В українському суспільстві сьогодні є надзвичайно великий попит на історію та народні традиції. Нині ми спостерігаємо переосмислення культурних традицій, коли окремий предмет стає дорогоцінною пам’яткою, духовне значення якої з плином часу тільки зростає. Сьогоднішня українська вишиванка актуальна, як ніколи! Вона об’єднує наші душі в єдиний сформований народ. Вишиванка – відображення нашої думки, настрою, краси народного внутрішнього світу, відображення мрій та сподівань на добру долю українського народу.

Українці носять вишиванки з гордістю! Ця традиція щоразу закохує нас в українську історію і культуру, пробуджує глибоку любов до нашого коріння, дивним чином пов’язує нас з предками, нагадує, якою багатостраждальною та прекрасною є наша земля, робить нас сильнішими у намаганні її зберегти і захистити. А зараз нам ця сила потрібна, як ніколи!

Україну – не розділити, бо її зшиває міцна нитка любові, що йде крізь усіх нас. З Днем вишиванки, Україно!

Українська вишиванка. Розвиваюче відео для дітей.

Про вишиванку для дітей. Вишивка за регіонами. Пізнавальне розвиваюче відео.

24 квітня – Великдень

 

ВІТАЄМО УСІХ З ВЕЛИКИМ І СВІТЛИМ ВЕСНЯНИМ ХРИСТИЯНСЬКИМ СВЯТОМ!