Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу, тобто, це – День української вишитої сорочки. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Свято не прив’язане до жодного державного чи релігійного. До нього може долучитися кожен охочий, одягнувши вишиту сорочку.
Вишиванка – це не лише український символ та красиве національне вбрання, але й оберіг та навіть лікар. Наші предки вірили, що правильно створена вишита сорочка оберігала її власника, несла добро, талан та навіть лікувала.
Традиційні українські сорочки з давньою орнаментикою тримають дуже потужний код, який гармонізує людину. Сорочка — це продовження людини, її маркер, її оберіг. Орнаменти українських вишиванок, з огляду на їхнє розуміння людської природи є чимось більшим, ніж просто естетичним явищем. Узори вишивок – це особливі письмена. Не дарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: “Я таку сорочку випишу”. Таємничі древні знаки “виписувались” на полотні як заклинання, як обереги, як коди свого роду. Раніше по орнаменту можна було чітко бачити – звідки людина, це молодиця, чи жінка, якого віку тощо.
Сакральне значення мали не тільки орнаменти: вибір тканини, колір ниток, навіть час вишивання – все було не випадковим. Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю. Сорочка завжди вишивалась жіночими руками, а тому несла сильний емоційний заряд, символізувала добро, любов і вірність. Цікаво, що у давнину жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем, тому їх роботи були індивідуальними, сповненими енергетичного посилу наданого авторкою.
“Сорочка складалася із шести чотирикутників різної величини, і якщо б виміряти їхнє співвідношення, то в ідеалі ми отримали б золоту пропорцію. Ці чотирикутники з’єднувалися між собою за допомогою хрестиків, вишитих, як правило, чорними нитками: аби жодна стороння енергія не могла крізь шви проникнути до людського тіла, бо хрест своєю енергією “розтинає”, знищує негативну енергію, а чорний колір її поглинає. Низом, на грудях і на рукавах вишивалися священні коди сили: для маленьких діток вони кодувалися переважно у рослинних орнаментах, що символізували дерево життя, у зірочках-оберегах, у простих хвилястих лініях з точками, що символізували первинні сили природи – воду і вогонь”[Чумарна М. Код української вишивки].
Кожен регіон України має свою особливу вишиванку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом. Фактично, кожна область може похизуватись унікальними вишитими сорочками, притаманними тільки їй.
З давніх-давен вбрання, зовнішня оболонка, єдналось із внутрішньою сутністю людини, стаючи показником духовної якості, духовно-суспільної й соціальної ієрархії. Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишиванка – символ, який зберігає “коріння”, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Наш народ завжди ставився до вишиванки як до святині. Вони передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися, як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях, як символ приналежності до роду та нації, ознаки українськості, яка вирізняє українця у багатомірному, багато вбраному глобалізованому світі.
Традиційна українська народна вишивка вже давно належить до мистецтва і є невід’ємною складовою культурного надбання всього світу. Вишиванка – це символ культури українського народу. Коли прапор – це символ більш політичного характеру, то вишиванка – це культурне обличчя народу. Саме на ній можна бачити риси і емоції народу.
В українському суспільстві сьогодні є надзвичайно великий попит на історію та народні традиції. Нині ми спостерігаємо переосмислення культурних традицій, коли окремий предмет стає дорогоцінною пам’яткою, духовне значення якої з плином часу тільки зростає. Сьогоднішня українська вишиванка актуальна, як ніколи! Вона об’єднує наші душі в єдиний сформований народ. Вишиванка – відображення нашої думки, настрою, краси народного внутрішнього світу, відображення мрій та сподівань на добру долю українського народу.
Українці носять вишиванки з гордістю! Ця традиція щоразу закохує нас в українську історію і культуру, пробуджує глибоку любов до нашого коріння, дивним чином пов’язує нас з предками, нагадує, якою багатостраждальною та прекрасною є наша земля, робить нас сильнішими у намаганні її зберегти і захистити. А зараз нам ця сила потрібна, як ніколи!
Україну – не розділити, бо її зшиває міцна нитка любові, що йде крізь усіх нас. З Днем вишиванки, Україно!
Українська вишиванка. Розвиваюче відео для дітей.
Про вишиванку для дітей. Вишивка за регіонами. Пізнавальне розвиваюче відео.