Щороку 10 вересня у світі відзначають Всесвітній день запобігання самогубствам (World Suicide Prevention Day), започаткований Міжнародною асоціацією із запобігання суїцидам у співпраці зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

Цей день покликаний привернути увагу до проблеми самогубств, зменшувати стигматизацію та поширювати знання про те, як вчасно помітити ознаки психологічної кризи, підтримати людину та допомогти їй отримати професійну допомогу.

У 2024–2026 роках міжнародна кампанія проходить під гаслом «Змінюємо наратив про самогубство» (Changing the Narrative on Suicide) із закликом «Розпочніть розмову» (Start the Conversation). Йдеться про необхідність відмовлятися від замовчування та стигматизації й формувати культуру відкритого, відповідального та підтримувального спілкування. 

За даними ВООЗ, щороку у світі внаслідок суїциду помирають понад 720 тисяч людей. Суїцид є однією з провідних причин смерті серед молоді. Водночас ВООЗ наголошує, що суїцидам можна запобігати завдяки своєчасному виявленню ризиків, доступності допомоги та підтримці людини, яка переживає кризу.

Чому важливо говорити про це?

Психологічна криза може виникнути у людини будь-якого віку та за різних життєвих обставин. Війна, втрата близької людини, розлучення, насильство, самотність, серйозні життєві зміни, проблеми зі здоров’ям, фінансові труднощі, конфлікти чи інші травматичні події можуть посилювати психологічне напруження.

Водночас наявність складних життєвих обставин не означає, що людина обов’язково матиме суїцидальні думки.

Найважливіше — не залишати людину наодинці з її переживаннями та знати, куди можна звернутися по допомогу.

Як помітити, що людина може переживати психологічну кризу?

Потребують уваги, зокрема:

• різкі або тривалі зміни настрою та поведінки;
• відчуття безнадії, безпорадності, сильної самотності;
• висловлювання про те, що життя втратило сенс;
• соціальне відсторонення, втрата інтересу до звичних занять;
• прощання з близькими або незвична турбота про завершення справ;
• прямі висловлювання про бажання померти або заподіяти собі шкоду.

Одна ознака сама по собі не є підставою для висновку про суїцидальний ризик. Проте прямі висловлювання про самогубство або намір завдати собі шкоди необхідно сприймати серйозно.

Не потрібно бути психологом, щоб підтримати людину.

Що можна зробити?

1. Бути поруч.

Спокійно вислухати, не перебивати та не знецінювати переживання. Важливо говорити з людиною спокійно без осуду, моралізування, залякування.

2. Запитати прямо.

Якщо поведінка людини викликає занепокоєння, можна запитати:«Я бачу, що тобі зараз дуже важко. Чи виникали в тебе думки заподіяти собі шкоду або позбавити себе життя?»

Пряме запитання про суїцидальні думки не провокує самогубство. Навпаки, відкрита розмова може дати людині можливість розповісти про те, що її турбує, і отримати підтримку. Такі рекомендації містяться, зокрема, в матеріалах МОЗ України.

3. Не залишати людину наодинці, якщо існує безпосередня загроза її життю.

У такій ситуації необхідно звернутися по екстрену допомогу.

4. Допомогти звернутися до фахівця.

Це може бути сімейний лікар, психолог, психотерапевт або психіатр — залежно від ситуації та потреб людини.

Якщо допомога потрібна Вам

Звернення по психологічну допомогу — не ознака слабкості.

Можна почати із сімейного лікаря. В Україні розвивається система надання послуг із психічного здоров’я на первинному рівні, а фахівці, які пройшли відповідне навчання, можуть проводити оцінювання стану, надавати допомогу та за потреби скеровувати до інших спеціалістів.

Корисно також скористатися платформою «Ти як?», де можна знайти інформацію про самодопомогу, психологічну підтримку, гарячі лінії та доступні послуги в Україні.

Платформа «Ти як?» — інформація та допомога

Куди звернутися по допомогу в Україні?

Якщо є безпосередня загроза життю

112 — єдиний номер екстрених служб.

103 — екстрена медична допомога.

Якщо людина вже завдала собі шкоди або існує безпосередня загроза її життю, не залишайте її саму та звертайтеся по екстрену допомогу.

Психологічна допомога

0 800 100 102 — лінія Національної психологічної асоціації.
Безкоштовна психологічна допомога.

0 800 33 20 29 — гаряча лінія кризової допомоги та підтримки Українського ветеранського фонду.
Актуальна, зокрема, для ветеранів, ветеранок та членів їхніх родин.

0 800 500 335 та 116 123 — Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла Страда — Україна».

0 800 501 701 — Всеукраїнський телефон довіри.

7333 — Гаряча лінія з профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я Lifeline Ukraine

Допомога дітям та молоді

0 800 500 225 та 116 111 — Національна гаряча лінія для дітей та молоді ГО «Ла Страда — Україна». Лінія надає безкоштовну допомогу; телефонувати можна з питань, пов’язаних із психологічним станом, насильством, булінгом, конфліктами та іншими складними ситуаціями.

Батькам та іншим законним представникам дитини

Дитині не завжди легко розповісти дорослому, що їй погано.

Тому важливо:

• регулярно цікавитися не лише навчанням, а й самопочуттям дитини;
• слухати без осуду та поспішних порад;
• не висміювати страхи й переживання;
• не порівнювати дитину з іншими;
• підтримувати звернення по психологічну або медичну допомогу;
• за необхідності звертатися до практичного психолога закладу освіти, сімейного лікаря чи іншого відповідного фахівця.

Не варто говорити: «Візьми себе в руки», «Іншим ще важче», «Ти все перебільшуєш», «Подумай про батьків».

Краще сказати:

«Я поруч».
«Я бачу, що тобі важко».
«Ти можеш розповісти мені».
«Давай разом подумаємо, хто може тобі допомогти».

Педагогічним працівникам

Заклад освіти є одним із середовищ, де зміни в емоційному стані та поведінці дитини чи підлітка можуть бути помічені достатньо рано. Ідеться не про встановлення медичного діагнозу, а про уважність до сигналів неблагополуччя, безпечну розмову, оцінювання актуальної загрози в межах професійної компетентності та своєчасне перенаправлення до відповідних служб.

Педагог не повинен самостійно вирішувати кризову ситуацію, яка виходить за межі його професійної компетентності.

Якщо поведінка або висловлювання учня викликають занепокоєння, важливо:

помітити → спокійно поговорити → залучити працівника психологічної служби → оцінити потребу в подальшій допомозі → за необхідності забезпечити перенаправлення до відповідних фахівців.

У разі безпосередньої загрози життю необхідно діяти невідкладно.